1957 року Іван Миколайчук вступає до студії при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської, а невдовзі починає працювати в допоміжному складі трупи цього театру. Чернівці – місто на південному заході України називають маленьким Парижем.
Тут завжди шанували європейську культуру. В театрі працювали актори, які були причетні ще до театру й кіно часів Культурного Відродження 1920-х, зокрема, Володимир Сокирко. З великою вдячністю Іван Миколайчук згадував актора Петра Міхневича: «Великий вплив мав на мене Петро Герасимович Міхневич, нині народний артист УРСР, актор цього театру, він мене, п’ятнадцятирічного хлопчика, повів за руку в мистецтво. Це прекрасна, чуйна людина, талановитий митець. Через багато років Петро Герасимович зіграв головну роль у моєму фільмі, де я виступив як режисер, – «Така пізня, така тепла осінь».Я з вдячністю згадую його уроки майстерності. Адже тоді я все ще вагався, не міг обрати – ким бути? Захоплювався психіатрією і розмірковував, чи не зайнятися нею всерйоз, навіть подав документи до медичного інституту. І все ж любов до мистецтва перемогла. Я відчував віру в мої сили Петра Герасимовича – по суті мого першого вчителя у мистецтві. Забрав документи, відніс їх до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Було це у 1961 році».
Лариса Брюховецька.
Фото:
Іван Миколайчук з колегами театру ім. Ольги Кобилянської. Чернівці, кінець 1950-х.
Рідкісне фото, на якому сцена з вистави Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської за участі Івана Миколайчука.
Немає коментарів:
Дописати коментар