Іван Миколайчук. Актор: проблеми і турботи (фрагменти)

 

4. Ще раз про ви­хо­ван­ня ак­торів

Крім ху­дож­нь­о­го керівни­ка кур­су на­род­но­го ар­ти­с­та УРСР В.І. Івчен­ка, який при­лу­чив нас до таємниць ак­торсь­кої му­д­рості, крім стар­шо­го ви­кла­да­ча О.М. Ста­ро­ду­ба, ко­т­рий роз­кри­вав хи­т­рощі на­шо­го ре­мес­ла та М.І Яре­мен­ка (він учив во­лодіти сценічним сло­вом), у нас бу­ли й інші ви­кла­дачі. З ве­ли­кою вдячністю зга­дую І.С. Ра­довсь­ку, яка, ви­кла­да­ю­чи російську літе­ра­ту­ру, од­но­час­но вчи­ла нас ак­торсь­кої май­стер­ності, вчи­ла мис­ли­ти не шаб­лон­но, довіря­ла як за­в­т­рашнім твор­цям. Ад­же це так важ­ли­во - хто має спра­ву з май­бутнім мит­цем.

Маловідомі ролі Івана Миколайчука. «Бур’ян»

 

Володимир Волков – Матюха, Давид Мотузка – Іван Миколайчук у фільмі «Бур’ян». Режисер Анатолій Буковський. Київська кіностудія ім. О. Довженка, 1966.

1965 року Іванові Миколайчуку випало зіграти роль комуніста Давида Мотузки у фільмі Анатолія Буковського «Бур’ян», який вийшов на екрани наступного року. Твір Андрія Головка сьогодні вже практично забутий, а в той час його вивчали у школі. Йдеться там про події в українському селі напередодні колективізації, коли заможні селяни за період непу стали економічно незалежною силою. Але селяни, які працювали на землі, а не виголошували революційні гасла, були відчутною загрозою для «ленінських ідеалів комуністичної свідомості». Письменник показав село в похмурих тонах: заможні селяни схильні до розгульного життя, а колишній боєць за революцію переродився і злигався з «куркулями». На чисту воду їх виводить головний герой – Давид Мотузка. Одне слово, Головко виконав більшовицьке замовлення з дискредитації «куркулів». 

Комісари, 1969

фільм режисера Миколи Мащенка, 

1969 рік,

кіностудія імені Олександра Довженка.

Тіні забутих предків (Wild Horses of Fire), 1964

фільм режисера Сергія Параджанова, 

1964 рік,

кіностудія імені Олександра Довженка.

Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

В ролі Івана - Іван Миколайчук.

Фільм "Сон", 1964

 

фільм кіностудії імені Олександра Довженка

1964 рік

режисер Володимир Денисенко

в ролі Тараса Шевченко — Іван Миколайчук

Вшанування пам’яті Івана Миколайчука. Білий птах

Учасники торжества біля Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської. Фото Сергія Марченка. 2006 рік.

До 65-річчя з дня народження Івана Миколайчука в Україні відбулася низка акцій. Буковину відвідала делегація Національної Спілки кінематографістів України. 14 червня в Чернівцях в обласній науковій бібліотеці – відкрито книжкову виставку, присвячену митцю, а в приміщенні обласного театру ім. Ольги Кобилянської пройшов вечір пам’яті майстра кіно. Наступного дня його пам’ять вшановували в його рідному селі Чортория, а ввечері в Чернівцях показали новий телефільм «Іван Миколайчук. Книга життя», прем’єра якого пройшла і на 5-му каналі.

Леонід Череватенко. Дебют як продовження

Леонід Череватенко - кінознавець, сценарист, поет, перекладач, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка

 

Леонід Череватенко

Дебют як продовження

 

По-різному приходять в кінорежисуру, іноді шляхами несповідимими, але найчастіше на почесне й відповідальне звання «автора фільму» претендують представни­ки так званих суміжних професій. Добре воно чи погано? Адже стільки блукає студійними коридо­рами людей, спеціально вивче­них, дипломованих режисерів, а тут — оператори, сценаристи, актори... А втім, перехід у кінорежисуру Івана Миколайчука слід вва­жати цілком закономірним. Біль­ше того — вистражданим. Понад п'ятнадцять років ішов він до сво­єї самостійної постановки, він зас­лужив її своєю самовідданою пра­цею: знімався, писав сценарії, ро­бив музичне оформлення фільмів, допомагав режисерам як асистент і порадник з багатьох кінематогра­фічних та некінематографічних проблем.

Іван Миколайчук. Лист з Києва

 

Видатний український актор Іван Миколайчук здобув велику популярність в СРСР після світового успіху фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Його акторство, однак, викликало контроверсійні судження. Говорили, що режисерові була потрібна тільки характерна зовнішність того актора. Безперечно, риси зовнішності Миколайчука мали велике значення, але для рішення обрати його на відповідальну роль в «Тінях забутих предків» вирішальними були інші чинники.

Національний геній Іван Миколайчук. Біобібліографічний покажчик

 

Управління культури

Чернівецької облдержадміністрації

 

Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка

                                    

                              До 75-річчя

від дня народження

 

 

Національний геній Іван Миколайчук

       Біобібліографічний покажчик

Казус Миколайчука в концепції авторського кінематографа

 

Іван Миколайчук в Будинку творчості письменників в Ірпені, де працював над сценаріями.

Режисерський дебют Івана Миколайчука, фільм «Вавилон-ХХ», дався йому нелегко. Але закінчилося все нормально, майже хеппі-ендом. Фільм було представлено на Всесоюзний кінофестиваль 1980 року в Душанбе, де він одержав премію за найкращу режисуру. Це була висока відзнака як для дебюту. Але ще раніше фільм мав отримати схвальну оцінку у державних інстанціях. Студія ім. О.П. Довженка здала фільм Держкіно УРСР, а вже ця установа – Держкіно СРСР у Москві. Якраз під час здачі і стався невеликий казус.

Фрагмент фільму "Сон" 1

Фрагмент фільму "Сон". Автори сценарію Дмитро Павличко, Володимир Денисенко. Режисер  Володимир Денисенко. Кіностудія ім. О. Довженка, 1964. 

В ролі Тараса Шевченка - Іван Миколайчук.

Іван Миколайчук і актуалізація українських етнічних кодів і символів

 

Іван Миколайчук у фільмі «Анничка». Режисер Борис Івченко. 1968.

 

2010 року в Україні вийшла в перекладі українською наукова праця британського дослідника Ентоні Сміта „Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка”[1]. Глибоке дослідження теми, систематизація і великий масив історичних фактів зробили твір подією в культурному житті, не випадково його назвали інтелектуальним подвигом. Адже тема націй і національної ідентичності впродовж останніх століть вважалася дражливою і ризикованою для дослідників. Ентоні Сміт розкриває глибинні ресуси націй, які політично сформувалися у час новітньої історії, але існували віддавна як етноси й учений чітко сформулював їхні характерні риси. 

Іван Миколайчук на обкладинках журналів

 

Творчий портрет кіноактора Івана Миколайчука вперше було представлено на сторінках журналу «Новини кіноекрану» 1967 (№4). Текст «Наодинці з героєм» Онисима Мельника не відзначався оригінальністю, а скоріше тогочасними газетними штампами: «Не думалося випускникові сільської школи в ті дні, куди винесе його життєва бистрінь». Сповнений епітетів на зразок «карпатський легінь», цей текст через 53 роки доносить до нас подив з приводу стрімкої кар’єри юнака. На той час його вже хочуть знімати багато режисерів, та, на думку автора, неабияким його успіхом актора стала роль Давида Мотузки у фільмі «Бур’ян» Анатолія Буковського. А фотопортрет на обкладинці цього видання, також у тогочасному стилі, вийде вже наступного року в травневому номері. Цей журнал згодом ще вмістить на обкладинці фото актора.

«Розправи були показовими…»

 

Бесіда Лариси Брюховецької з кінознавцем Віталієм Юрченком

Іван Миколайчук: незіграні ролі

 

Іван Миколайчук. Проба на роль Порошина у фільмі «Олеся». 1971.

Актор – професія залежна. Оберуть тебе на роль чи не оберуть, – залежить від багатьох чинників, зокрема й від творчого завдання режисера. Навіть якщо ти вже уславлений і маєш численних шанувальників, які прагнуть бачити тебе на екрані. Іван Миколайчук за своє коротке життя знявся у тридцяти семи фільмах. Та сьогодні мова піде про те, що не збулося. І чому не збулося. Або збулося, але втрачене.

Миколайчукове слово

Іван Миколайчук. Сценарії. К. : 2008.

Іван Миколайчук більше відомий загалу як актор і кінорежисер. Кожному знайомі його ролі Івана з «Тіней забутих предків», козака Василя з «Пропалої грамоти» та фільм «Вавилон XX». Однак не всі, особливо далекі від розуміння мистецтва кіно, глядачі звертають увагу, що в титрах навіть того ж «Вавилону XX» ім'я Миколайчука згадано не лише зі словами «актор» і «режисер», а й «сценарист». А чи багато хто знає, що, окрім згаданого сценарію, їх є ще десяток? А про його п'єсу чи незакінчені проекти сценаріїв? Нині доступ до величезної кількості фільмів відкритий: можна купити DVD-збірку певного режисера чи знайти в інтернеті фільми з улюбленим актором. Саме з акторами й режисером ідентифікують фільми глядачі, робота сценариста часто лишається в тіні. Утім, значення якісного сценарію як кінематографічної основи фільму не варто недооцінювати. А сценарії Миколайчука заслуговують уваги ще й своєю формою, поетикою, адже автор любив слово, відчував його. Він майстерно знаходив баланс між літературою і вимогами кінематографічності, сила слів не лише приваблювала красою, а й давала чітке уявлення про те, як сценарій втілюватиметься у фільм. Тому поява книжки сценаріїв Івана Миколайчука є важливою подією і для прихильників його таланту, і для українського кінематографічного та літературного процесу.

Журнал «Кіно-Театр» до 80-річчя Івана Миколайчука

Ми вже втретє відзначаємо ювілей Івана Миколайчука: десять років тому друкували спогади його колег – Федора Стригуна, Юрія Гармаша, Лариси Кадочникової, історії його фільмів за архівними документами. 

Через місяць – ювілей Івана Миколайчука

Побачило світ 2-е число «Буковинського журналу». 15 червня завітають торжества на Буковину, в Чорторию, де поклонимося великому кіноакторові, режисеру, сценаристові Іванові Миколайчуку. Як зазначено в ювілейній колонці: сесія Чернівецької обласної ради ухвалила звернення до Президента, Верховної Ради, Кабміну, МКІП і Київської міськради щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) кіноактору, режисеру та письменнику Івану Миколайчуку. 

Козак Василь – вправний воїн («Пропала грамота»)

 

Чудові, сповнені національного колориту і любові до української землі твори Миколи Гоголя підкорили серця багатьох читачів і слугували та, ймовірно, ще не раз слугуватимуть джерелом натхнення для митців. Як же інтерпретував твір цього видатного письменника український режисер Борис Івченко?

фільм "Таємна свобода"

 

 

«Таємна свобода», або Застілля кіношістдесятників

«Таємна свобода»

Режисер –  Сергій Лисенко

Сценарист – Людмила Лемешева

Оператори – Ігор Іванов, Євген Геранін,

Володимир Гуєвський, Юрій Хорєв,

Віталій Філіппов

Студія «Контакт», 2012

Про кіномистецький центр імені Івана Миколайчука в Чернівцях

 

2 вересня 2018 в мережі з'явилися фото ймовірного вигляду вестибюльної групи приміщень кіномистецького центру імені Івана Миколайчука. Реконструкцію приміщення кінотеатру, який носив ім’я Миколайчука, розпочали ще у 2011 році (того року місто і область відзначили 70-річчя митця). Але завершити тоді чернівецькій владі не вдалось, процедуру знову почали в грудні 2015-го – розробили проект кіномистецького центру, обрали будівельну компанію. 

Іван Миколайчук – маг любові

Іван Миколайчук. Магія любові. Фотоальбом. – Упорядник М.Є. Миколайчук – К.: Редакція журналу «Міжнародний туризм», 2011

 

Зем­ний і не­зем­ний, свя­тий грішник, ду­ша ук­раїнсько­го кіно – ці виз­на­чен­ня не до­пу­с­ка­ють та­ко­го по­нят­тя, як за­брон­зовілість. На­впа­ки, осо­бистість, ни­ми оз­на­че­на, пе­рей­шов­ши ме­жу, за­ли­шається се­ред жи­вих (тим па­че, як­що це кіно­ак­тор) і своєю не­по­втор­ною ау­рою їх об’єднує. У цьо­му мож­на бу­ло пе­ре­ко­на­ти­ся під час свят­ку­ван­ня 70-річно­го ювілею Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка. Жаль, що він відійшов так ра­но, не ми­нає. Та, жи­ву­чи в унікаль­ний час – час ми­с­тець­ко­го відро­д­жен­ня, він ус­ла­вив свою країну, ук­раїнське кіно. То­му всі, хто люб­лять і ціну­ють йо­го та­лант, при­свя­чу­ва­ли йо­му да­рун­ки: йо­го фільми на DVD, книж­ки, ви­с­та­ви, пісні, танці, в яких він ко­хав­ся, зре­ш­тою, щи­ре сло­во. Йдеть­ся на­сам­пе­ред про зем­ляків. Але не тільки. Один із цінних по­да­рунків з’явив­ся в Києві. Це аль­бом «Іван Ми­ко­лай­чук. Магія лю­бові», підго­тов­ле­ний ре­дакцією жур­на­лу «Міжна­род­ний ту­ризм» (упо­ряд­ник М.Є. Ми­ко­лай­чук). У ньо­му вміще­но більше 200 фо­то­графій: десь тре­ти­на з них – фо­то з жит­тя, ре­ш­та – йо­го ролі в кіно, а зняв­ся ак­тор Ми­ко­лай­чук у 37 фільмах.

Два уривки з фільму "Анничка"

 

Музика у фільмах Івана Миколайчука

 

Вміння піднести твір до рівня музичного звучання є найбільшим досягненням будь-якого митця. Коли говорити про українське кіно, то таким заспівом для нього стала «Земля» Олександра Довженка. Лейтмотив фільму – кадри, в яких спілі плоди рясно омиваються дощем, – вилився у режисерську оду землі та природі, що донині сприймається як симфонія, чуттєво візуалізована засобами незвукового кіно.

Капітан Курганов: мудрий і сміливий

 

            Фільм «Розвідники» (1968, режисери Олексій Швачко та Ігор Самборський) вертав глядачів до подій 25-річної давності. Автор сценарію – Євген Онопрієнко – один з небагатьох в українському кіно сценаристів, який працював постійно, вже мав чотири фільми: «Гори, моя зоре», «Катя-Катюша», «Сейм виходить з берегів» (у співавторстві), «Мовчать тільки статуї». 

Відчуваю ностальгію за «Вавилоном ХХ»

 

Упер­ше я зустрівся з Іва­ном Ми­ко­лай­чу­ком на зйом­ках фільму «За­хар Бер­кут», де Іван грав од­ну з ро­лей. Я за­кінчив тоді третій курс опе­ра­торсь­ко­го фа­куль­те­ту ВДІКу й про­хо­див прак­ти­ку. Ми ба­га­то їзди­ли: спо­чат­ку зніма­ли в Західній Ук­раїні - на пе­ре­валі Бес­кид, потім у Кир­гизії - се­лищі Янкі-На­укат у місцині під на­звою Ка­ра­гоє. Там над­зви­чай­но кра­сиві го­ри. До місця зйо­мок кіло­метрів сімде­сят ми діста­ва­ли­ся ав­то­бу­са­ми. Гру­па їха­ла ра­зом - не так, як нині, ко­ли ак­то­ри їздять пер­со­наль­ни­ми ма­ши­на­ми.

Визнання творчості Івана Миколайчука за рубежем

В День українського кіно, що відзначається щороку на початку вересня в честь народження О. Довженка, в російському місті Єкатеринбурзі кінознавець Лев Егліт організовував вечори і покази українських фільмів за участі Миколайчука. Йому в цій благородній справі допомагав його колега, кінознавець з Києва Віталій Юрченко. 2005 року було показано фільм «Така пізня, така тепла осінь», а 2006-го – «Пропалу грамоту». Про це дізнаємося з повідомлень у газеті «Вечерний Екатеринбург», копії яких надала для нашого сайту кінознавець Інесса Размашкіна. 

Газета "Вечерний Екатеринбург" 13.09.05 

Маловідомі ролі Івана Миколайчука. Чарівник Рей

У творчості Івана Миколайчука є роботи, відомі як просто рядок у фільмографії і про які ми майже нічого не знаємо. До таких належить, зокрема, його роль у музичному телефільмі «Лада з країни Берендеїв», який 1971 року на кіностудії ім. О. Довженка поставив Анатолій Буковський (оператор Ігор Бєляков, художник Анатолій Мамонтов). 

Про сценарій «Острів сліз»

 Довкола сценарію «Острів сліз»

Іван Миколайчук. Луцьк, 1985. Фото Бориса Ревенка

Цей сценарій займає особливе місце у творчості Івана Миколайчука. Як у творчому сенсі,  так і в біографічному. Тут мова піде про його місце в біографії митця.

 

Доля людини, що покинула Батьківщину. Щільне прочитання сценарію «Острів сліз»

Сценарій Еліан Сабате та Івана Миколайчука «Острів сліз» був написаний 1985 року і ґрунтувався на реальних подіях. Він видавався двічі: у книжці Івана Миколайчука «Сценарії» (2008) і з нагоди його 75-річчя окремим виданням в редакції журналу «Кіно-Театр» (2017) за умовами Всеукраїнського конкурсу «Ілюстрації до непоставлених сценаріїв Івана Миколайчука».

 

Марічка Миколайчук про Івана Миколайчука

 

Про фільм «Іван Миколайчук. Тризна»

 

Василь Вітер

15 черв­ня 1941 ро­ку на­ро­див­ся геніаль­ний ак­тор, ре­жи­сер, кіно­д­ра­ма­тург Іван Ми­ко­лай­чук. А 3 серп­ня 1987 ро­ку відлетіла Іва­но­ва ду­ша у кращі світи. Ко­ли це ста­ло­ся, йо­му йшов 47-й рік. Са­ме на 47-му році пішов з жит­тя ще один ве­ли­кий ук­раїнець – Та­рас Шев­чен­ко.