Неймовірна втрата

Обкладинка книжки Івана Миколайчука та Елін Сабате «Острів сліз» з портретом Івана Миколайчука роботи чернівецького художника І. Холоменюка, 1971 рік.

 

Історія сюжету, так і не знятого фільму з метафоричною назвою «Острів сліз», бере відлік з далеких 1980-х.

У 1983 році засобами масової інформації було розповсюджено повідомлення про українську емігрантку Катерину Ясенчук, яка провела 54 роки в психіатричній лікарні, намагаючись пояснити, що загубила сина, але через незнання мови всі спроби були марні.

 

Психологічна драма «Сунична галявина» versus динамічна гуцульська історія кохання «Тіні забутих предків»

 

Для порівняння було обрано фільми, між виходом яких є часова відстань у вісім років (1957 і 1965). Фільми презентують Швецію та Україну. Фільм чорно-білого формату, а інший – кольоровий. Важко застосовувати порівняльний аспект щодо цих творінь ХХ століття. Адже різний смисловий задум, різні завдання для режисерів та операторів обох фільмів.

Під час перегляду «Суничної галявини» увага прикута до головного героя, до його роздумів, до його погляду (недаремно у фільмі багато крупних планів). Ісак Борг, його реальна історія, його сни та можливість вирушити на «машині часу» назад  – ось що цікавить глядача.

Непотьмяніле перо з білого птаха

Богдан Ступка, Іван Миколайчук і Юрій Миколайчук у фільмі «Білий птах з чорною ознакою». Режисер Юрій Іллєнко. Кіностудія ім. О. Довженка, 1970.

 

<…> У «Білому птахові» Богдан Ступка створив трагічний (стовідсотково негативний як на той час) образ бандерівця Ореста Дзвонаря. За задумом режисера роль Ореста призначалася Іванові Миколайчуку. Але тодішня ідеологічна машина не могла допустити такого: незадовго до «Білого птаха» Миколайчук зіграв роль Шевченка у фільмі «Сон». Система мислила непомильно: такий красень і вже знаменитість Миколайчук не може після Шевченка перевтілюватися у «буржуазного націоналіста». Краса, мовляв, завжди викликає підтримку. 

Іван Миколайчук і сучасна культура

Опитування до 80-річчя митця (журнал «Кіно-Театр», № 5/2021)

1.         Який внесок Івана Миколайчука в українське мистецтво?

2.         Чи мала міжнародний резонанс творчість Івана Миколайчука? Якщо мала, то який?

3.         Чи позначається творча фантазія Івана Миколайчука на сучасному українському кіно? Якщо так, то яким чином?

Іван Миколайчук. Юність

 

Про часи ранньої юності Івана Миколайчука відомо не дуже багато. Згадував і він, і його сестра Фрозина, що був активним учасником самодіяльності – і в клубі, і в школі. Після сьомого класу, зважаючи на обдарованість хлопця, порадили ставати до роботи в клубі в рідному селі Чорториї. 

Роман Балаян. КіноСковорода

 

Олексій-Нестор Науменко

-         Пане Романе, чому, працюючи над екранізацією тургєнєвськоrо «Відлюдька», ви запросили у співавтори сценарію саме Івана Миколайчука?

- «Відлюдько» - це три сторінки, що займають у фільмі перші п'ять хвилин. Решту довелося вигадувати. Я зробив це на власний розсуд, не знаючи життя лісу, й шукав співавтора, здатного мені пособити. Випадково зустрів Івана в коридорі студії Довженка, почав йому розповідати... Він мені: «О, як чудово! Фільмуй мерщій!» Я питаю: «Може, маєш знайомого лісника, який допоміг би мені розкрити ауру лісу?» Іван полюбляв класно брехати, тож і мовить: «Та я сам з одинадцяти до тринадцяти років лісником працював!» І видав прекрасні деталі. Скажімо, над поваленим стовбуром завжди кружляють синиці, бо ж під корою дерева кишить хробачнею, але птахам до неї не дістатися.