Іван Миколайчук. Юність

 

Про часи ранньої юності Івана Миколайчука відомо не дуже багато. Згадував і він, і його сестра Фрозина, що був активним учасником самодіяльності – і в клубі, і в школі. Після сьомого класу, зважаючи на обдарованість хлопця, порадили ставати до роботи в клубі в рідному селі Чорториї. 

Але потрібен був документ про освіту. Радили йому йти в музичне училище. Бо музикант – шанована людина, з хлібом. Він сідає в поїзд і їде вступати до Чернівецького музичного училища. Проте, щоб туди прийняли, потрібна була початкова музична освіта, якої сільські діти здобути не мали де. Хлопцеві запропонували йти на шестимісячні курси – такі також були в обласному центрі. Його навчання там мав оплатити колгосп його села. Але батьки Миколайчука не були колгоспниками – батько працював обхідником на залізниці, а мати вела домашнє господарство й опікувалась дітьми.

Порушивши правила прийому, Івана прийняли на ті курси, завдяки його здібностям і великому бажанню вчитися та з урахуванням того, що він з багатодітної сім’ї. Він завзято опановує баян в гуртожитку де жили студенти, в яких були інструменти. Закінчив курси 1957 року за спеціальністю хормейстер художньої  самодіяльності. Того ж року вступив до театральної студії Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської.

На першому фото ми бачимо юнака з колективом самодіяльності рідного села. Знімалися пізньої осені біля клубу. Дату встановити легко – 1957 рік. Про це свідчить транспарант, що висить на фасаді клубу. Юний Іван з баяном в руках – на той час він уже оволодів цим інструментом. Фото потрапило в архів редакції журналу «Кіно-Театр»  2001 року, коли в Чернівцях і в Чорториї урочисто відзначався 60-річний ювілей Івана Миколайчука.

 

Інше фото – портрет Миколайчука, викадруваний з якоїсь іншої фотографії приблизно того ж періоду. Його легка усмішка – досить промовиста, відкрита і щира. Попереду – навчання в студії, робота в театрі, потім Київ – навчання на кінофакультеті й самовіддана робота в кіно, яке стало його покликанням і долею. Чи здогадувався він про це, коли фотоапарат фіксував ці миті?  

Л. Б.