Чи буде в Україні Музей Івана Миколайчука?

 

Михайло Грицюк з директором Центру ім. МиколайчукаБутняком

Комусь це питання може здатися недоречним, адже можуть заперечити: такий музей є в Чорториї на Буковині – в його рідному селі. Так, справді, є Меморіальна хата-музей. В цій ошатній садибі збережені автентичні речі родини Миколайчуків, на стінах багато фотознімків, є журнальні публікації і книги, йому присвячені. Багато років опікувалася ним його старша сестра Фрозина Василівна Грицюк. Та коли їй уже займатися музеєм стало не під силу, естафету перейняв її син, племінник Івана Васильовича, Михайло Грицюк. Музей у сільському (чи районному) підпорядкуванні, тож директор працює на ентузіазмі, на скромні півставки. Але віддає своє уміння і час, аби підтримувати порядок в Музеї, вести цікаві екскурсії для тих, хто відвідує Миколайчукову хату. А її відвідують і місцеві мешканці, й туристи з різних куточків України і з-за кордону.

 

Втім, така значуща і знакова для України постать потребує кращого вшанування, й насамперед Музею на зразок європейських, присвячених видатним постатям. Адже наша національна пам’ять цього потребує – прийдуть нові покоління, які, сподіваємося, також потребуватимуть ближче пізнати цього харизматичного актора, чиї геніальний поет Тарас Шевченко, гуцул Іван Палійчук, козак Василь і сільський філософ Фабіян причарували багатьох глядачів. Бо для чого створюють музеї? Аби зберігати усе, що нагадує про митця. У цьому випадку насамперед – фільми. І як би чудово було, якби, крім ширшої, художньо оформленої музейної експозиції з належною атрибутикою й коментарями, відвідувачі могли подивитися фільми з улюбленим актором…

І це цілком реальні плани. І вони були навіть близькі до втілення, але… Ось про це, якими були спроби втілення плану розширити музей в Чорториї і чому цього не вдалося, я спробую коротко розповісти.

Переді мною папка з документами, яку я так і назвала «Музей Івана Миколайчука» і перший аркуш – телефони осіб, причетних до цього проєкту. Це і кияни, і жителі Чернівців. Я назву їх. Насамперед – Марія Євгенівна Миколайчук, його дружина, яка багато вже зробила для увічнення пам’яті свого чоловіка – була упорядником книги «Білий птах з чорною ознакою» (1991), книги «Сценарії Івана Миколайчука» (2008), фотоальбому «Магія любові» (2011). Згаданий Михайло Грицюк і його дружина – архітектор Лариса Вандюк. Інші шанувальники з Чернівців – Євдокія Антонюк з Обласного краєзнавчого музею, де готувала експозицію до ювілеїв уславленого земляка, Любов Шилюк – заввідділом мистецтв Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка, Олександра Губчин – викладачка Чернівецького коледжу і громадська діячка, письменниця Віра Китайгородська (з 2014 по 2019 рік в обладміністрації відала культурою). У Києві в ініціативну групу «Музей Івана Миколайчука» увійшли Роман Балаян, Лариса Кадочникова, Олександр Горобець, Валентина Ковальська,  Сергій Тримбач, Василь Ілащук, Владислав Таранюк. Тоді, в 72-гу річницю з дня народження Миколайчука, Чернівецька адміністрація, обласний «Кіновідеопрокат» спільно з Міністерством культури України та НСКУ провели низку заходів у Чернівцях та районах області. Зокрема, в Чернівецькому Художньому музеї розгорнули виставку «Кіно і друзі», у відділі мистецтв Чернівецької обласної наукової бібліотеки презентували нові книги серії «Бібліотека журналу «Кіно-Театр», зокрема, «Українські обличчя кіно й театру», було показано «Мій перший день» – одну з трьох частин болгарського фільму «Третя після сонця», де головну роль зіграв І. Миколайчук, а в Чорториї відбувся етнофестиваль «На гостини до Івана». Це надихнуло і вселило надію, що потрібно і можна створити музей і це видалося можливим.

29 серпня 2013 року в редакції журналу «Кіно-Театр» саме з цією метою зібралися учасники громадської ініціативи «Музей Івана Миколайчука». Питання, яке виникло в О. Горобця і в Р. Балаяна – хто володіє правом на землю для музею (земля належала батькам Миколайчука, які вже померли). Горобець тут же зателефонував Михайлові Грицюку. Так, потрібне рішення сільради про виділення землі під музей. Але питання – кому виділяти? – зависло. Вирішили з цим зачекати доки не буде постанови ВР України «Про відзначення 75-річчя Івана Миколайчука». Цей документ стане підставою для того, щоб домагатися для музею статусу державного – музей тоді стане юридичною особою й на нього можна буде оформити землю.

Зі свого боку – чернівецька філія «Ініціативи» взялася агітувати за створення музею депутатів Верховної Ради від Буковини – Максима Бурбака та Івана Рибака. Лариса Вандюк почала працювати над архітектурним проєктом музею. В Експлікації до генплану вказано такі найменування: 1. Кіномистецький центр (проєктований), літній майданчик з екраном (існуючий) , автостоянка (проєктований),було розраховано техніко-економічні показники по генплану. Це було навіть у двох варіантах з відповідними кресленнями. Я ж допомагала готувати проект Постанови ВР України «Про відзначення 75-річчя Івана Миколайчука» і пояснювальну записку до проєкту постанови – з цього питання контактувала з Комітетом з питань культури і духовності, зустрічалася з помічником Максима Бурбака. 17 листопада 2013 року нам повідомили, що проєкт Постанови зареєстровано і буде винесено в зал на голосування. Звернення учасників громадської ініціативи «Музей Івана Миколайчука» було надруковано в журналі «Кіно-Театр», О. Горобець готував проєкт Постанови Кабміну.

…В кінці листопада почався Майдан. Після Революції Гідності і з початком російської агресії на Донбасі новій владі потрібно було утримати від банкрутства країну. Було вже не до відзначень ювілеїв і не до утворення музеїв.

Але поки є ті, хто зацікавлений в увічненні пам’яті нашого улюбленого кіноактора і режисера, надії втрачати не слід. Треба діяти.

                                                Лариса Брюховецька